Сторінка психолога

Гроші: психологія “бідного” і “небідного”

У будь-якій культурі існує безліч суперечливих думок щодо грошей. Деякі з них завищують, інші недооцінюють значення грошей. Не дивно, що у більшості з нас ставлення до них неоднозначне.

Психологи зазначають, що гроші є фактором формування психіки людини у процесі виживання, існування, самозадоволення, посіданні певного статусу в суспільстві. Дослідники вважають, що на несвідомому рівні гроші можуть символізувати зло, хворобу, обман, смерть або любов, повагу, свободу тощо. Крім того, існують установки, які відображають ставлення людини не тільки до грошей, а й ставлення до навколишньої дійсності загалом через призму грошей. Наприклад, люди можуть уявляти, що підвищення рівня матеріального добробуту може призвести до погіршення стосунків із близькими людьми; що великі гроші можливо заробити тільки нечесним шляхом. Джерелом подібних грошових установок може виступати батьківська сім’я, особистий досвід та досвід важливих для особи людей.

Причини того, наскільки успішною чи неуспішною в житті буде людина, криються в умовах формування її особистості в дитинстві, у перші 3–5 років. Саме тоді закладаються психологічні основи інтелекту, активності і пасивності, самостійності і залежності тощо. Цими процесами майже неможливо керувати. Ніхто не формує немовля як майбутнього бізнесмена чи безробітного, але минає кілька років, і вже можна великою мірою прогнозувати певні психологічні характеристики майбутнього життя дитини. Причому жодна характеристика не є вирішальною. Чудова річ – високий інтелект, але відмінники часто виявляються не надто успішними: їм легко все дається – а отже, вони не звикають до наполегливої праці, конкуренції. А в тих, хто має сильну мотивацію змінити своє непривабливе становище, формується здатність боротися і досягати. Відомий ефект, коли колишні “трієчники” (не всі, звичайно) раптом багатіють, і це стається з тими з них, кому властива не так жадоба грошей, як прагнення самоствердитися.

Результати вітчизняних психологічних досліджень підштовхують до думки, що бідні люди якось ніби самі винні у своїй недолі, і певною мірою це справді так. Бідні люди, як правило, вирізняються тим, що вони пасивніші, залежніші, менш цілеспрямовані, менш життєздатні, вони більше йдуть за волею обставин, не протидіючи їм, не мають внутрішніх сил організувати своє життя так, щоб подолати скрутні обставини, їм не властиве внутрішнє бажання принципово змінити своє життя, бракує інтересу до майбутнього. Мало того, вони навіть відчувають певний комфорт від свого становища, а якраз некомфортно для них робити над собою зусилля, намагатися щось змінити. Головна проблема психології бідності не в тому, чому людина бідна, а в тому, чому вона не хоче перестати бути бідною.

Звісно, багато хто стикається з настільки складними обставинами, що вони здаються взагалі нездоланними. Що може вдіяти зі своєю убогістю людина з глухого села, де немає ніякої роботи? Не всі ж можуть податися до столиці, а виїхати за кордон – іще важче. Щось треба робити, але для цього потрібні якісь резерви: фізичні сили, здоров’я, певний рівень інтелекту й освіченості, фахові здібності, щоб показати себе на ринку праці. Не всі люди мають такі резерви, а відтак психологічна нерівність, яка “сидить” у кожній людині, виявляється об’єктивною.
Багатство й пов’язана із ним свобода потрібні багатим людям для створення навколо себе певного середовища (стилю споживання та міжособистісних контактів), для виконання своїх зобов’язань перед близькими, для забезпечення себе цікавим життям, що буде насичене враженнями та розвагами.

Чим відрізняються бідні і багаті люди? Ви можете дізнатися пройшовши тест за даним посиланням http://cherkasyunbiz.blogspot.com/p/blog-page_4029.html

Матеріали взяті з інтернет видання http://molodi.in.ua/hroshi-psyholohiya/